Цілий тиждень хотіла писати..., було натхнення, ідєї, думки та велике бажання...
Як завжди моє кретичне ставленя (до себе) брало вверх.
В котрий раз роблю висновок, що після півночі всі сумління засинають...
і я, користуючись можливістью, поки сама ще сплю, тільки на одне око... строчу...
ледь помічаючи літири на клавіатурі ноутбуку...
і думаю - чому завтра не вихідний? і як виспатись за 4 години сну?
І, в котрій раз, з наївною вірою в те, що мої творчі думки доживуть до ранку, заставляю себе закрити ноутбук, щоб трошки відіспатись...,
бо попереду цілий робочий тиждень...
А я все думаю, чому ж мої музи приходять тільки після півночі...?