Ніби і короткий робочий тиждень, але такий насичений та важкий, і до мого смутку який з’явився у вихідні додалась, неймовірна втома та розчарування, висновок – просто препаскудний настрій…
На роботі повний завал, вчора затрималась до пів одинадцятої вечора…
Сьогодні вибігла з роботи майже вчасно, бажання тільки одне – виспатись…
Та сонячні промені говорять мені, що треба взяти себе в руки і насолоджуватись життям!
Зустрічатись з МЧ, гуляти по улюбленому місту, їсти морозиво, спостерігати як сходить сонце і дивитись на появу зірок на небі…
І вчорашня пізня розмова по телефону, була для мене не зрозумілою, хотілось поговори віч навіч, дещо прояснити та зрозуміти…
Дзвінок, розмова…
І знову, ще більше не порозуміння, егоїзм, сварка, шок… і втрата шансу на налаштування стосунків…
І втрата шансу на якесь майбутнє з цією людиною…
Мабуть це було останньою каплею мого терпіння..
Мабуть я дійсно багато чого не розумію (в чоловіках)...
Я вже не знаю, що думати, що робити, що казати, куди бігти, і чи бігти взагалі... (
Кажіть мені що хочете, але я не розумію та не навиджу егоїстичних, самовпевнених та самозакоханих чоловіків, які чують тільки себе…
Мені хотілось м’яко кажучи сказати «Прощавай…» або «Пішов на … », але терпляче змовчала, не люблю говорити та виясняти стосунки по телефону…
А він мабуть, все це бачив по іншому… бо останні слова «До зв’язку… » про щось говорять…
Але ж не для мене, бо я для себе вже все вирішала…
І знову, про себе дав знати цей жахливий настрій і хронічна втома…
І відсутність бажання йти додому…
Так, я розумію, що потрібно брати себе в руки, та не можу, не має сил…
Я починаю думати, чого прагну я в цьому житті, чого бажаю саме зараз…?
Для початку - морозива, так велику кількість морозива!!!!
Дорога додому, супермаркет, дім, сум, розпач, не порозуміння, не так і не в той час сказані слова батьків…
Навколо ніби всі зговорились, хочуть вивести з тебе останні емоції, від яких вже нічого не залишилось…
Нічого…
І так хочеться побути самій…
Так розумію, що в усьому вина сама, багато лишнього накрутила, але ж сьогодні і зараз сил змінити свій настрій не має, бо в голові тільки фізична та моральна втома, велике нерозуміння життєвих ситуацій, розпач та смуток…