Роблячи боляче комусь, ми не замислюємось та не помічаємо, як робимо боляче собі…
Чому?
Для чого?
Навіщо нам це потрібно?
Необхідність в емоціях, чи це є не невідьемна складова нашого шалено-насиченого життя?
Я як завжди намагаюсь знайти відповідь на ці питання...
Так, мій розум говорить що всьому є логічне пояснення, а серце питає – за що? Навіщо?
Коли можна жити простіше, краще, щасливіше.
Мабуть це якесь замкнуте коло виру почуттів…
Як американські гіркі, то вверх, то вниз, то знову вверх, і знову вниз, і кожен раз ніби вперше, і кожен раз так само несподівано і емоційно...
Ненавмисно сварячись з близькою коханою людиною, ми через деякий час розуміємо, що були не праві, могли все зробити або ж сказати по іншому…, але ж час не повернути… емоції зробили свою справу, і нова хвиля негативу, на жаль, пішла по безмежним життєвим просторам, накриваючи нових і нових людей, які передаю один одному емоції, відчуття, настрій… Який обійшовши коло, нарешті повертається тобі, з тими ж пе...

[ Продолжено ]